На жаль, чинне законодавство України не містить чіткого правового регулювання питання призначення на посаду виконувача обов’язків. Однак у частині, яка не суперечить законодавству України, продовжує діяти Роз’яснення Держкомпраці СРСР та ВЦРПС «Про порядок тимчасового заступництва» від 29.12.1965 № 30/39. Відповідно до цього документа тимчасовим заступництвом вважається виконання службових обов’язків за посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це зумовлено виробничою необхідністю або пов’язано з розпорядчими функціями. При цьому призначення працівника виконувачем обов’язків на вакантну посаду не допускається.
Крім того, виконання обов’язків працівника під час його тимчасової відсутності (наприклад, у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю, відпусткою, відрядженням чи з інших причин, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається місце роботи/посада) може покладатися на іншу особу й за статтею 105 Кодексу законів про працю України (КЗпП).